Статистика відвідувань
Зараз на сайті
31
Сьогодні
105
Вчора
305
За цей тиждень
693
За минулий тиждень
1371
За цей місяць
4501
За минулий місяць
10086
За весь час
241321
Ваша IP адреса:
54.158.55.5
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-10-19 13:42:37
Карта Барського району
с.Войнашівка
Войнашівська сільська рада
На території Войнашівської сільської ради, яка розміщена в центральній частині Барського району, на віддалі 8 км від районного центру м.Бар, знаходяться 8 населених пунктів: селище Бар, села: Войнашівка, Заможне, Міжлісся, Пляцина, Мирне, Затоки, Каноницьке. Загальна площа нараховує 3678,5 га, розташовано 1763 садиби, проживає 4518чоловік.
   На території громади діє 12 підприємств, а саме :ПАТ «Барський птахокомбінат» - сел. Бар, ТОВ "Захід молоко" – сел.Бар, ТОВ "ЕРА ГРЕЙН" – сел. Бар, ТОВ "ТАСМАН" – сел. Бар ; Агрофірма "Лядово" – сел. Бар ,;  ЖД вокзал сел.Бар; ТОВ "Агродар - Бар" – с. Міжлісся, ТОВ «Міжлісся» - , "Почтове відділення" - сел.Бар; ТОВ "АТП 10513" - ; ТОВ "Метал - Союз - Плюс" – сел. Бар, Філія "Ощадбанк" – сел. Бар,"Укргаз Банк"- сел.Бар, ТОВ "АУЛОТ", АЗС ПМВКП «Лан» - сел. Бар.
   Також тут діють 1амбулаторія (сел.Бар), 3 ФАПи (с.Міжлісся, с.Мирне, с.Войнашівка), 
2 будинки культури (с.Міжлісся, с.Мирне), 3 бібліотеки (с.Міжлісся, с.Мирне, сел. Бар),
 2 школи (Войнашівська ЗОШ І-ІІІст – сел. Бар;  філіал Войнашівської ЗОШ – с.Міжлісся),
 2 дитячих садочки ( с. Міжлісся , сел. Бар), 1 ветеринарний пункт (сел.Бар), 3 релігійні споруди( с.Міжлісся - храм Святого Михайла, який відзначив у 2012 р своє сторіччя; с.Затоки - костьол Святого Антонія; с. Мирне - храм на честь Покрови Божої матері).
   Приміщення сільської ради знаходиться в селищі Бар, відстань до  райцентру – 5 км.,  до    міста  Жмеринка  і  його  залізничного  вокзалу – 30 км, до міста Шаргород – 60 км. Через територію проходять залізнична колія із Жмеринки до Могилів-Подільського, автотраси Бар – Жмеринка та Бар – Шаргород , по яких постійно, згідно свого маршрутного графіка, здійснюють перевезення  автобуси. Також функціонують 23 магазини  і 4  кафе  споживчого  товариства  і  комбінату  громадського харчування.
За 7 кілометрів від районного центру міста Бар, по обидві сторони автотраси розкинулось мальовниче селище Бар.
Точних писемних документів про час заснування селища Бар немає. Станція Бар і населення ст. Бар почало формуватись в кінці ХІХ ст. в зв’язку з будівництвом залізниці Жмеринка-Могилів-Подільський. На жаль даних про минуле більше поки-що немає…
Селище Бар розташоване біля залізничної колії. Це наче маленький промисловий центр. Напевне, це зумовлено гарним географічним положенням: наявність залізниці, близькість з районним центром. На невеликій території побудовано досить промислових підприємств: це і птахокомбінат, хлібоприймальне підприємство, завод сухого знежиреного молока, агромаш, агроснаб, автопарк, два пункти прийому овочів і фруктів. На жаль, на даний час більшість підприємств не працює.
Селище Бар – центр Войнашівської сільської ради, до якої входить сім населених пунктів: с.Войнашівка, с. Міжлісся, с.Пляцина, с. Заможне, с. Затоки, с.ХутірКаноніцкий, с. Мирне. В селищі Бар проживає 836чоловік. Тут є гарний дитячий садок, Войнашівська загальноосвітня школа І-ІІІст. Бібліотека ст. Бар розміщена в приміщенні, де до 2011р знаходилась сільська рада. В центрі біля залізничного вокзалу – пам’ятник визволителям, біля якого щороку на день Перемоги збираються всі жителі Войнашівської сільської ради для вшанування ветеранів та загиблих в роки Великої Вітчизняної війни.
  На схід від селища (ст.) Бар  на відстані 2км розташоване село МіжліссяВоно гарне мальовниче село, розкинулось серед  лісів, звідки і походить назва. Але цю назву воно має лише трохи більше 40-а років. Раніше (до 1964р.) воно називалось Голодки.
      Населення Міжлісся – 1340 чол. З трьох сторін його оточують ліси , а з четвертої протікає річка Рів. Через село проходять залізнична колія із Жмеринки до Могилів-Подільського, автотраса Бар – Жмеринка. На схід від села на відстані 7км знаходиться село –Маньківці; на заході - селище Бар; на півдні (2км) – с. Заможне; на півночі – (5км) с. Глинянка. Село входить до складу Войнашівської сільської ради. В Міжліссі є 430 дворів та 16 вулиць: Лісова, Польова, Садова, Степова, Лугова, Новоселів, Медвецького, Леніна, Радоспна, Щорса, Червоноармійська, Шевченка, Пролетарська, Межмана, Святого Михайла та Подільська. Лісова означає, те що вулиця знаходиться в лісі, Польова біля поля, Садова – саду,Новоселів – побудовані нові будинки, Щорса, Леніна, Межмана, Медвецького, Червоноармійська названі на честь революційних діячів. Шевченка в ім’я Т.Г.Шевченка. Св. Михайла тому, що бере початок від церкви Св. Михайла.
   День села 21 листопада на Святого Михайла.
     А звідкіля походить назва Голодки, дає в певній мірі відповідь праця найвідомішого українського історика, державного діяча М.С.Грушевського «Барське староство». Тут  понад 20раз зустрічається назва села. Коли засноване село невідомо, але воно не молодше міста Бар. Про це та володарів села дає відомості М.С.Грушевський.
      Про часи виникнення села є такі дві легенди :
  1. Колись в селі було дуже багато ґуралень (горілчаних заводів ), на яких працювали селяни .  І з часом багато місцевих жителів почали пиячити . Вони коли вже не мали за що пити , виносили все своє майно і ставали бідними , а люди з навколишніх сіл прозивали їх за це голотою (бідняки) , а на село говорили – село голотків (бідняків) . Так село отримало назву – Голодьки.
  2. Дуже давно село знаходилося на правому березі річки Рів і називалося Кинтар . Там проживав заможний пан Володько , який мав двох синів . Їх прізвище було Голодьки. І от коли батько помер, сини взяли і побудували собі будинки за 5 км від річки . А біля них було побудовано й хати їх челяді. А згодом й багато інших людей перебралися до них і так утворилося нове село . яке назвали на честь братів Голодьки. Інші люди кажуть , що ці брати приїхали з Росії і купили це село . Коли вони посварилися між собою село занепало.
    Із «Барського староства» Грушевського відомо, що « в 1452р Голчедаєвська з обширною волостю пожалувані були Казимиру Теодорику Бучацькому. До складу цієї волості входило село Олатковці біля Бара, які можуть бути Голодками».  В 1538р. с.Голодки відносилось до староства Барщини. Далі Грушевський дізнався що, ще до відновлення Барського замку Голодкови володіли селом в 1551р.  Їх   було четверо: Василь, Гіацинт (Яцко), Нестор та Ілля. В 1599р. село було відібране у Голодків за невиконання повинностей та віддано Гольському.
      Село Голодки було кілька раз спалене і пограбоване татарами в ХVІ ст., це зокрема в 1564, 1567, 1573, 1575, 1577, 1582, 1590 роках, але воно відроджувалось, відбудовувалось на попередньому місці.
   В 1615р Голодки знаходились в руках поляків. В 1665р село знаходилось на довічному володінні у польського шляхтича. А в 1806р. вже входило знову до Барського староства.
    Далі  відомо : с. Голодки знаходиться на низовині при р. Рів , притоці р. Буг за 5 верст від м. Бар на пд.-сх. І на 1 ½ версту ж.-д. ст.. «Бар» Новоселицької гілки. Село з трьох сторін окружень лісом . Ліси служать захистом садам і городам , дающим добрі врожаї ; вони також оздоровлюють місцевість , заняту селом . Ґрунти – суглинисті. Про часи і обставинах освіти села не збереглось в історії ніяких відомостей.
Голодки в 1839 році  було куплене у Вікентія СарнецькогоКрасуцьким Пізніше воно являлось власністю дворянина Іуліана Івана Даценко.  Населення , за виключенням декількох сімей католиків , числилося православних 352 чоловік і 360 жінок ; всі вони    крестьяне-малоросси , які займаються виключно землеробством. Раніше ж були заводи – пивоварний , винокурний й цукровий , а також великий млин ,які давали великі заробітки місцевому населенню . Коли ці закрили , багато залишилось без заробітку . А ще часті неврожаї хліба і сильно розвинуті пороки пияцтва підірвали економічний побут населення . Для боротьби з пияцтвом в 1891році організовано Товариство Тверезості , та результати його були погані .
    Із спогадів Мельник Ганни Іванівни (1911 – 2010) відомо, що у пана Даценка був великий маєток і багато землі, на якій працювали наймити.  А ще у нього була дуже гарна дочка, в яку закохався управляючий. Та пан не дозволяв їй зустрічатися з ним, він закривав її в будинку і тільки випускав на прогулянку під наглядом.Та одного разу той управляючий, коли дочка була на прогулянці, переліз черещзабор, застрелив дівчину і себе. Пан поховав дочку і поставив їй дуже великий та гарний пам’ятник ( руїни якого і досі є на старому сільському кладовищі), а управляючого поховали у рові. Про Івана Даценка нам нагадують старі липи, що ростуть за селом на участках  та криниця біля них.
Церква побудована ще в 1765році на кошти прихожан і названа в честь св. Архистратига Михайла ; вона - дерев’яна , на камінному фундаменті , з окремою дзвіницею, побудованою разом з церквою . Іконостас – вирізьблений, чотирьохярусний . В 1868р. церква покрита жестю , а в 80-х роках обновлена дзвіниця. Церковної землі : «усад. 6д. , пах. вь 3-хь смен. 20д. 26с. і сьн. сь. дубов. и березов . лесом 13д. , а всього 39д. 26с. Причтовиепостройки нові, за винятком псаломницького дому».    Ця церква була спалена і в 1912 році на її місці побудували нову . На свято Різдво Божої матері Пречисту (21 вересня) почали будувати, а на Михайла (21листопада) відкрили. Іконостас везли для Михайлівської церкви волами із Києва.  В 2012р. восени було 100років.
До 40рр. ХХст на березі річки Рів, де раніше знаходилося село Кинтар, був невеличкий хутір, де проживало кілька сімей і працював млин. Мельников був Ніколаєв Василь Давидович. Пізніше мешканцям цього хутора було надано участки землі під забудову в селі Голодки. І перед початком Другої Світової війни люди перебралися в село, де і залишилися жити. А три сім’ї ще залишалися жити на Кинтарі. Це були Мельник Кость, Мельник Павло і ще один з своїми сім’ями. Також на хуторі проживав єврей Майорко. Голова колгоспу, за наказом Й.Сталіна, наказав перенести ці будинки в село і закрити хутір. Так, коли війна почалась, ці будинки розібрали по стовпах і кіньми перевезли в село. Одна  з цих хат і досі стоїть в селі по вулиці Медвецького (будинок Мельник Г.І., матері Бунько Валентини). Хутір Кинтар припинив своє існування, і лише високі пагорби, на яких ростуть сосни, та назва нагадують про нього.
  З міста Бар, через річку, попід хутір Кинтар, за с.Голодки  йшла дорога до села Маньківці. Цією дорогою користувалися до 60років ХХст. А потім поклали асфальтовану дорогу, паралельно залізниці, яка тепер проходила з с. Маньківці через с.Міжлісся, селище Бар та села: Войнашівку, Пляцину, Балки до м.Бар.
  Із спогадів Ковальчука Степана Трохимовича (1932 – 1999), Іванової Аделі Мусіївної (1936-2009) та Мельник Г. І., відомо, що під час Другої Світової війни в селі знаходилися румуни, а по другий берег річки Рів в місті Бар – німці. І коли вони перестрілювалися, люди ховалися в погріба та ями.
   Румуни жили в селян. Розказували, що хоч румуни і захищали жителів від фашистів, та під час їхнього перебування в селі, жителі багато чого від них натерпілися.
  Зі спогадів Нікоєвої Катерини Василівни (1930р.н.) та Пастух Марії Семенівни (1933р.н) відомо, що голод 47року був набагато важчий ,як в 33році. Розказували, що вони їли сухарики з картопляного лупиня, яке підсушували на грубках. Ще варили бурячиня, пирій, картоплю , яка була посаджена, а потім зійшла, вони легенько викопували стару картоплю і варили її. Кажуть, що було краще жити влітку, коли появилися різні зелепухи.
   Церковна - приходська школа відкрита ще в 1863році, але в свою будівлю перенесена тільки в 1891році, де вона й знаходилась до 1945р. в попівській хаті біля церкви. Пізніше її перенесли в будинок Терлецької Параски, яка в одній половині проживала сама, а іншу віддала школі. На початку 70-х років ХХ ст. люди за свої кошти, власними силами побудували школу, в якій діти навчаються і зараз. Школа являється філіалом Войнашівської ЗОШ  І –ІІІст . Тут  в даний час навчаються 90дітей з 1-го по 9-й клас. 
   На даний час на території с.Міжлісся знаходяться такі підприємства : як ТОВ «Міжлісся», та новозбудований елеватор ТОВ «Агродар» -Бар. Вони теж мають свою історію.
   ТОВ «Міжлісся»: спочатку був колгосп «Заповіт Леніна»,  головою був Рукомеда Павло Васильович, після нього був Лисий Федір, за правління якого вісім сіл : Войнашівка, селище Бар, Голодки (Міжлісся), Паліївка (Мирне), Затоки, Заможне, Пляцина та хутір Каноніцький об’єднали в один колгосп. Так утворилася одна громада – Войнашівська. В 1967р колгосп було перейменовано в радгосп «Заповіт Леніна», головою тоді був Нешик Григорій Іванович. В 1991р – Загоруй Михайло Іванович, в 1992р – Мукоїд Василь Федорович, З 1997р і дотепер Меркалн Олег Ігорович. За часів якого радгоп перетворено в СВАТ «Поділля», а в 2008р В ТОВ «Міжлісся».
   До 1992р в приміщенні, де зараз знаходиться контора ТОВ «Міжлісся», був биткомбинат, де були перукарня, швейна, фотоательє, магазин одягу.
     На початку 70-хнімці в селі побудували завод «Бармехмаш», який випускав різні запчастини. Це був великий завод, люди на якому працювали у три зміни. Робітників наймали не тільки з оточуючих сіл, а й з усього району. Для того, щоб їм не було важко добиратися на роботу, в лісі на початку села, побудували п’ятиповерховий будинок, де роздали квартири робітникам «Бармехмашу».
  В 90рр ХХст завод занепав. А у 2006році його було розібрано зовсім. На його території влітку 2010року було відкрито елеватор ТОВ «Агродар» -Бар.
   В селі є дитячий садочок, який відкрито в 1978році в новому приміщенні. А до цього дитячий садочок був у будинку, який знаходиться через дорогу від кладовища. Зараз там проживає Дорофей Михайло. Першими вихователями нового приміщення були Ковальчук Валентина Миколаївна (вона і досі працює тут) та Скакун Світлана Інокентіївна. Завідуючою була Фурман Ганна Станіславівна.  В 2009р в ньому проведено євроремонт, підключено електричне опалення. В садочок ходить 30 дітей.
Бібліотека заснована у 1959році. Першим бібліотекарем була Дубік Ірина, яка працювала у 1959 – 1965рр. У 1965році на зміну їй прийшла Фурман Ольга Михайлівна (1965 – 1973). З 1973 по 1980р. – Повстюк Валентина Михайлівна. Бібліотека й клуб знаходились за кооперацією (магазином «Вікторія») перед кладовищем.
    На початку 1980р бібліотеку перенесено в нове приміщення будинку культури с. Міжлісся, яке розташоване в центрі села. Площа бібліотеки становить 48м2.
   З 27.03.80 до 23.08.81 бібліотекарем працювала Каляфіцка Світлана, після неї – Ковальчук Галина Степанівна. А з 1.12.2001р. і по даний час працює у бібліотеці Патерок Людмила Миколаївна.
    В 2010р в бібліотеці було відкриття "БібліоІнтернету" - нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернет в рамках програми "Бібліоміст", що адмініструється Радою міжнародних наукових досліджень та обмінів IREX за підтримки Фундації Білла та Мелінди Гейтс. Тепер усі користувачі мають можливість користуватися мережею Інтернет безкоштовно.
    В селі є будинок культури, який знаходиться в одному приміщені з бібліотекою та ФАПом (фельдшерсько-акушерським пунктом).В 2010 -2011рр в будинку культури та бібліотеці зроблено гарні ремонти та закуплено нові меблі.
   На даний час в селі є три магазини: «Калина», «Пікнік», «Вікторія» та магазин-кафе «Водолій».
  Через село проходить залізнична колія і автошлях Бар – Жмеринка. По якому є 10 рейсів в дві сторони, тож жителі села мають можливість швидко добиратись в різні сторони.
   Є блог «Бібліотека села Міжлісся» Mizhlissyalibr.blogspot.com , на якому висвітлюються усі події, які відбуваються в селі, школі, дитячому садочку
Жовтень
2017р.
19
ЧЕТВЕР
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення