Статистика відвідувань
Зараз на сайті
9
Сьогодні
192
Вчора
406
За цей тиждень
743
За минулий тиждень
1103
За цей місяць
2262
За минулий місяць
6324
За весь час
251994
Ваша IP адреса:
107.20.120.65
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-12-13 15:02:03
Карта Барського району
с.Верхівка
    На пагорбах, між річками Лядовою та Мощанкою розташоване  мальовниче село Bepxiвка. Із розповідей старожилів та книги учителя - пенсіонера Володіївецької восьмирічної  школи Яновича  „Барське староство" (Вінницький apxiв) дізнаемося що село Bepxiвкa засноване на початку 17 ст. В 1611 році це урочище було подароване Барським старостою Гольським панові Яну Верховському i затверджене за ним польським королем. Звідси i походить назва села – Bepxiвкa. Незабаром селом заволодів староста Барський Конецпольський, а від нього в 1638 році село знову перейшло у володіння пана Верховського.
    У 1651 році село Bepxiвкa отримало статус містечка. Ним в цей час володів поміщик Бібиков. Bepxiвкa знаходилася на шляху з Царгорода на Бар. Тут при дорозі стояла корчма, постоялий двір.
Сторожилам села відомо, що будинок, в якому знаходилась до 1966 року сільська рада, клуб, сільмаг, будинок культури, пошта, бібліотека, збудований десь на початку 17 ст. і служив тоді постоялим двором. Підтвердженням цього є цеглина з штампом 1623 р., видобута зi стіни будинку.
    Ще однією архітектурною пам’яткою Верхівки була давня церква збудована в 1874 році. Та не лише цими памятками  відоме село, краса його природи оспівана в творах польського письменника Юліуша Словацького, який неодноразово приїздив сюди до родичів.
    На початку 19 ст. Bepxiвкy разом з кількома сусідніми селами одержали в спадщину небагаті представники аристократичного роду - подружжя Юзеф та Короліна Михальські.
   У 1822-1827pp. Bepxiвкy в оренді тримав пан Янушевський, дядько видатного польського письменни­ка. Про деякі з відвідин залишилися згадки навіть самого поета: «В Кремінці я забавлявся два тижні, - пише він у щоденнику, - i з матір'ю ми поїхали у Bepxiвкy до Михальських. Там було мені добре». Відомо, що Юліуш був закоханий у доньку пана Михальського Юлію. Її іменем пан назвав садибу Юлінки. Біля цієї колишньоїсадиби (нині середньої  школи) знаходився великий став та розкішний сад. Toдi тут був чарівний райський куточок при­роди. В парку були липові та ялинові алеї, багато квітів.
    Ось що писав поет матері після того, як побував у Верхівці «Заздрю тoбi, що ти перебуваєш тепер над блакитним озером під Юлінками; поклич там лебедів Юлень­ки, нехай припливуть, нехай здивованими очками запитають тебе про ту струнку смагляву дівчину». Саме тут, у цьому чарівному подільському селі, поет слухав cпів «дідів співаючих отих віків  сторінки пpecтapi, живий мандруючий літопис» iвклав ці слова в уста однієї з дійових осіб його драми «Срібний сон Соломеї». Верхівка i Юлінки та їхні мешканці "добрі iприємні, яких мало на світі  ли­шили глибокий cлід у житі поета i були відображені у йо­го творах: геніальній поемі«Беньовський», драмах «Cpiбний сон Соломеї», «Ксьондз Марек»,«Голштинський» тощо.
    Та вже в 60-х роках Bepxiвкa була конфіскована у Михальських за участь Людовіка Михальського у антицарському повстанні 1863-1864 pp., за що він був засланий до Cибipy, де й загинув. А новим власником села став царський урядовець граф Бібиков, остання з спадкоємців Любов Бібикова тут дожила аж до часів Радянської Влади.  
      Під час революційних подій 1905 року селяни с. Верхівка приєдналися до масового революційного руху - оголосили страйк, відмовилися працювати в господарстві та на ланах пана Бібикова, поки той не підвищить плату за роботу. Організатором страйку була селянка Фросина Криворучко. Через три дні пан привів робочих з інших сіл, але повсталі не впустили їх в село. Пан змушений був підвищити селянам плату за роботу.
Житель села Петро Огороднік був учасником революційного повстання матросів під час русько-японської війни 1905 р, за що переслідувався царизмом.Після Жовтневої соціалістичної революції він приймав активну участь у зміцненні Радянської влади i колективізації сільського господарства.
    В 1917 році в селі була організована Радянська влада. Bci багатства: землі, ліси, води -стали власністю народу. Створили  сільську Раду, яку очолив М. Ліщинський, а також комітет незаможних селян, першим головою якого був Григорій Козяр.
    В 1922 року в селі виникла комсомольська організація першим комсомольцем був Посполітак Василь Максимович.
Партійна організація села Верхівки яка створилася в 1927 році, основну свою роботу спрямовувала на здійснення колективізації в селі першими комуністами були: Цьмух О.В, Гриник В.К., Качур М.К., Посполітак В.М., Юкало М.І. та інші.
    У 1924 р. в селі створюється артіль «Згода», яку очолив Парчевський М.І.. Члени правління: Качур М.К., Костюк Д.С., Огороднік П.Г.та інші
    В артіль входило 24 бідняцько-батрацьких господарств. Було 93 га. землі, нараховувалось 16 волів, 6 коней.
В кінці 1925 р. артіль придбала трактор «Форзон» і молотарку. Артіль була показова в районі. В 1927 році створено колгосп «Пролетар», головою якого був М. Тихолаз.
   В 1929 році два колгоспи «Згода» і «Пролетар» об’єднались в одну артіль ім.. Сталіна. Головою її став М. Тихолаз. Село було повністю колективізовано. Середній урожай з гектара дорівнював 8 цнт. Після об’єднання  колгосп мав 100 коней, 50 волів, 2 трактори «Форзон», молотарку та дрібний сільськогосподарський інвентар. У зв'язку з недостатньою механізацією колгосп збирав ще низькі врожаї. Партійна та комсомольська організації зробили велику роботу по зміцненню колгоспу, що дало можливість уже в 1933 р. зібрати високі врожаї зернових культур, цукрових буряків. Зросла технічна база, колгосп мав уже 6 тракторів. В середньому збирали по 15-18 цнт. з га. 
    У 1927 р. в селі відкрилась школа колгоспної молоді директором якої був Радецький. Спочатку школа була семирічна, а в 1938 році була перетворена в середню, перший випуск якої відбувся в 1941 р.
    Та спокійне життя було перерване Великою Вітчизняною війною. В період окупації село зазнало великих втрат. Зруйновано колгоспне господарство, його технічна база. Пограбоване населення, багато молоді було вивезено на каторгу в Німеччину. Закрита школа, клуб, лікарня. Біля 20 помешкань євреїв зруйновано. Розстріляні передові люди села. Сотні жителів Верхівки приймали участь у визвольній боротьбі за свободу і незалежність. На честь односельчан, які загинули в 1941- 1945 pp.в селі відкрито пам’ятник. Він красується в центрі села - солдат з гвинтівкою, вилитий з бронзи.
     За мужність і відвагу на фронтах жителі села удостоєні високих урядових нагород. Село було звільнено від німецьких окупантів в 1944 році.
      В післявоєнні роки село почало активно відновлюватись. Школа відновила свою роботу. А також з 1944 по1955 роки у панському будинку був розміщений дитячий будинок для дітей, батьки яких загинули на фронті. Уроки проводились в приміщенні земської школи.
     В 1958 році відбувся перший випуск Верхівської середньої школи.
     Село гордиться тим, що в нашій школі навчалися:
 Медвецький Микола Васильович, Богатир Петро Устинович, Щербаков Олег Миколайович, які під час Великої Відчизняної війни стали Героями Радянського Союзу.
     В селі було організовано великий колгосп «Зоря комунізму», який пізніше став двічі мільйонером. За самовіддану працю трудівники села були нагородженні орденами і медалями.
Відновили свою роботу дільнична лікарня, аптека, ощадна каса, відділення зв’язку, дитячий садок, бібліотека, широка сітка торгових точок. Збудовано новий будинок культури. Через село проходить асфальтна дорога, яка з’єднує його з районним центром.
     Невпізнанно змінилося обличчя Верхівки. На місці похилих будиночків виросли добротні світлі будинки. Всі вулиці в селі мають добротне покриття.
Після реорганізації колгоспу в 2001 році землі було розпайовано. В даний час в селі землі орендують два фермерських господарства: СФГ «Смак» та СФГ «Джог».
      В 2007 році було облаштовано джерело «Бровар». Там збудовано капличку на честь св. Миколая. Вода має цілющі властивості. До джерела приїзджають багато людей щоб набрати цілющої води. В звязку з цим було збудовано цех по розливу води, яка дістала назву «Верхівська перлина».
Налагоджено і в селі культурний відпочинок. Працює будинок культури, бібліотека в якій є Інтернет. На кошти спонсорів та прихожан відновлено церкву.
Завдяки старанням сільського голови Войтова Г. В. відновлено водогін і розпочато будівництво нової амбулаторії.
     Зі стін Верхівської школи вийшли такі яскраві особистості як:
 Пантелеймонов А. І. - доцент , кандидат сільськогосподарських наук.
Кушта Г. П. - професор , кандидат фізико-математичнихнаук.
Стрільчук Г. П. - доцент, кандидат філологічних наук.
Пастушенко Л. Т. - письменник , член спілки письменників України.
Габрійчук М. М. - журналіст член спілки журналістів України. Романишин А. А. - поет , член спілки письменників Одещини.
     Войтова-Ружицька А. В, - поетеса ,член спілки письменників Вінниччини. Магдій Н. М. - відмінник народної освіти України.
     Дамедюк С М. - заслужена артистка України.

бібліотекар с.Верхівка
Войтова А.В.
 
Грудень
2017р.
13
СЕРЕДА
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення