Статистика відвідувань
Зараз на сайті
60
Сьогодні
76
Вчора
152
За цей тиждень
76
За минулий тиждень
1238
За цей місяць
5122
За минулий місяць
10086
За весь час
241942
Ваша IP адреса:
54.92.141.211
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-10-23 03:44:36
Карта Барського району
с.Верхівка
    На пагорбах, між річками Лядовою та Мощанкою розташоване  мальовниче село Bepxiвка. Із розповідей старожилів та книги учителя - пенсіонера Володіївецької восьмирічної  школи Яновича  „Барське староство" (Вінницький apxiв) дізнаемося що село Bepxiвкa засноване на початку 17 ст. В 1611 році це урочище було подароване Барським старостою Гольським панові Яну Верховському i затверджене за ним польським королем. Звідси i походить назва села – Bepxiвкa. Незабаром селом заволодів староста Барський Конецпольський, а від нього в 1638 році село знову перейшло у володіння пана Верховського.
    У 1651 році село Bepxiвкa отримало статус містечка. Ним в цей час володів поміщик Бібиков. Bepxiвкa знаходилася на шляху з Царгорода на Бар. Тут при дорозі стояла корчма, постоялий двір.
Сторожилам села відомо, що будинок, в якому знаходилась до 1966 року сільська рада, клуб, сільмаг, будинок культури, пошта, бібліотека, збудований десь на початку 17 ст. і служив тоді постоялим двором. Підтвердженням цього є цеглина з штампом 1623 р., видобута зi стіни будинку.
    Ще однією архітектурною пам’яткою Верхівки була давня церква збудована в 1874 році. Та не лише цими памятками  відоме село, краса його природи оспівана в творах польського письменника Юліуша Словацького, який неодноразово приїздив сюди до родичів.
    На початку 19 ст. Bepxiвкy разом з кількома сусідніми селами одержали в спадщину небагаті представники аристократичного роду - подружжя Юзеф та Короліна Михальські.
   У 1822-1827pp. Bepxiвкy в оренді тримав пан Янушевський, дядько видатного польського письменни­ка. Про деякі з відвідин залишилися згадки навіть самого поета: «В Кремінці я забавлявся два тижні, - пише він у щоденнику, - i з матір'ю ми поїхали у Bepxiвкy до Михальських. Там було мені добре». Відомо, що Юліуш був закоханий у доньку пана Михальського Юлію. Її іменем пан назвав садибу Юлінки. Біля цієї колишньоїсадиби (нині середньої  школи) знаходився великий став та розкішний сад. Toдi тут був чарівний райський куточок при­роди. В парку були липові та ялинові алеї, багато квітів.
    Ось що писав поет матері після того, як побував у Верхівці «Заздрю тoбi, що ти перебуваєш тепер над блакитним озером під Юлінками; поклич там лебедів Юлень­ки, нехай припливуть, нехай здивованими очками запитають тебе про ту струнку смагляву дівчину». Саме тут, у цьому чарівному подільському селі, поет слухав cпів «дідів співаючих отих віків  сторінки пpecтapi, живий мандруючий літопис» iвклав ці слова в уста однієї з дійових осіб його драми «Срібний сон Соломеї». Верхівка i Юлінки та їхні мешканці "добрі iприємні, яких мало на світі  ли­шили глибокий cлід у житі поета i були відображені у йо­го творах: геніальній поемі«Беньовський», драмах «Cpiбний сон Соломеї», «Ксьондз Марек»,«Голштинський» тощо.
    Та вже в 60-х роках Bepxiвкa була конфіскована у Михальських за участь Людовіка Михальського у антицарському повстанні 1863-1864 pp., за що він був засланий до Cибipy, де й загинув. А новим власником села став царський урядовець граф Бібиков, остання з спадкоємців Любов Бібикова тут дожила аж до часів Радянської Влади.  
      Під час революційних подій 1905 року селяни с. Верхівка приєдналися до масового революційного руху - оголосили страйк, відмовилися працювати в господарстві та на ланах пана Бібикова, поки той не підвищить плату за роботу. Організатором страйку була селянка Фросина Криворучко. Через три дні пан привів робочих з інших сіл, але повсталі не впустили їх в село. Пан змушений був підвищити селянам плату за роботу.
Житель села Петро Огороднік був учасником революційного повстання матросів під час русько-японської війни 1905 р, за що переслідувався царизмом.Після Жовтневої соціалістичної революції він приймав активну участь у зміцненні Радянської влади i колективізації сільського господарства.
    В 1917 році в селі була організована Радянська влада. Bci багатства: землі, ліси, води -стали власністю народу. Створили  сільську Раду, яку очолив М. Ліщинський, а також комітет незаможних селян, першим головою якого був Григорій Козяр.
    В 1922 року в селі виникла комсомольська організація першим комсомольцем був Посполітак Василь Максимович.
Партійна організація села Верхівки яка створилася в 1927 році, основну свою роботу спрямовувала на здійснення колективізації в селі першими комуністами були: Цьмух О.В, Гриник В.К., Качур М.К., Посполітак В.М., Юкало М.І. та інші.
    У 1924 р. в селі створюється артіль «Згода», яку очолив Парчевський М.І.. Члени правління: Качур М.К., Костюк Д.С., Огороднік П.Г.та інші
    В артіль входило 24 бідняцько-батрацьких господарств. Було 93 га. землі, нараховувалось 16 волів, 6 коней.
В кінці 1925 р. артіль придбала трактор «Форзон» і молотарку. Артіль була показова в районі. В 1927 році створено колгосп «Пролетар», головою якого був М. Тихолаз.
   В 1929 році два колгоспи «Згода» і «Пролетар» об’єднались в одну артіль ім.. Сталіна. Головою її став М. Тихолаз. Село було повністю колективізовано. Середній урожай з гектара дорівнював 8 цнт. Після об’єднання  колгосп мав 100 коней, 50 волів, 2 трактори «Форзон», молотарку та дрібний сільськогосподарський інвентар. У зв'язку з недостатньою механізацією колгосп збирав ще низькі врожаї. Партійна та комсомольська організації зробили велику роботу по зміцненню колгоспу, що дало можливість уже в 1933 р. зібрати високі врожаї зернових культур, цукрових буряків. Зросла технічна база, колгосп мав уже 6 тракторів. В середньому збирали по 15-18 цнт. з га. 
    У 1927 р. в селі відкрилась школа колгоспної молоді директором якої був Радецький. Спочатку школа була семирічна, а в 1938 році була перетворена в середню, перший випуск якої відбувся в 1941 р.
    Та спокійне життя було перерване Великою Вітчизняною війною. В період окупації село зазнало великих втрат. Зруйновано колгоспне господарство, його технічна база. Пограбоване населення, багато молоді було вивезено на каторгу в Німеччину. Закрита школа, клуб, лікарня. Біля 20 помешкань євреїв зруйновано. Розстріляні передові люди села. Сотні жителів Верхівки приймали участь у визвольній боротьбі за свободу і незалежність. На честь односельчан, які загинули в 1941- 1945 pp.в селі відкрито пам’ятник. Він красується в центрі села - солдат з гвинтівкою, вилитий з бронзи.
     За мужність і відвагу на фронтах жителі села удостоєні високих урядових нагород. Село було звільнено від німецьких окупантів в 1944 році.
      В післявоєнні роки село почало активно відновлюватись. Школа відновила свою роботу. А також з 1944 по1955 роки у панському будинку був розміщений дитячий будинок для дітей, батьки яких загинули на фронті. Уроки проводились в приміщенні земської школи.
     В 1958 році відбувся перший випуск Верхівської середньої школи.
     Село гордиться тим, що в нашій школі навчалися:
 Медвецький Микола Васильович, Богатир Петро Устинович, Щербаков Олег Миколайович, які під час Великої Відчизняної війни стали Героями Радянського Союзу.
     В селі було організовано великий колгосп «Зоря комунізму», який пізніше став двічі мільйонером. За самовіддану працю трудівники села були нагородженні орденами і медалями.
Відновили свою роботу дільнична лікарня, аптека, ощадна каса, відділення зв’язку, дитячий садок, бібліотека, широка сітка торгових точок. Збудовано новий будинок культури. Через село проходить асфальтна дорога, яка з’єднує його з районним центром.
     Невпізнанно змінилося обличчя Верхівки. На місці похилих будиночків виросли добротні світлі будинки. Всі вулиці в селі мають добротне покриття.
Після реорганізації колгоспу в 2001 році землі було розпайовано. В даний час в селі землі орендують два фермерських господарства: СФГ «Смак» та СФГ «Джог».
      В 2007 році було облаштовано джерело «Бровар». Там збудовано капличку на честь св. Миколая. Вода має цілющі властивості. До джерела приїзджають багато людей щоб набрати цілющої води. В звязку з цим було збудовано цех по розливу води, яка дістала назву «Верхівська перлина».
Налагоджено і в селі культурний відпочинок. Працює будинок культури, бібліотека в якій є Інтернет. На кошти спонсорів та прихожан відновлено церкву.
Завдяки старанням сільського голови Войтова Г. В. відновлено водогін і розпочато будівництво нової амбулаторії.
     Зі стін Верхівської школи вийшли такі яскраві особистості як:
 Пантелеймонов А. І. - доцент , кандидат сільськогосподарських наук.
Кушта Г. П. - професор , кандидат фізико-математичнихнаук.
Стрільчук Г. П. - доцент, кандидат філологічних наук.
Пастушенко Л. Т. - письменник , член спілки письменників України.
Габрійчук М. М. - журналіст член спілки журналістів України. Романишин А. А. - поет , член спілки письменників Одещини.
     Войтова-Ружицька А. В, - поетеса ,член спілки письменників Вінниччини. Магдій Н. М. - відмінник народної освіти України.
     Дамедюк С М. - заслужена артистка України.

бібліотекар с.Верхівка
Войтова А.В.
 
Жовтень
2017р.
23
ПОНЕДІЛОК
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення