Статистика відвідувань
Зараз на сайті
31
Сьогодні
248
Вчора
152
За цей тиждень
248
За минулий тиждень
1238
За цей місяць
5294
За минулий місяць
10086
За весь час
242114
Ваша IP адреса:
54.224.50.28
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-10-23 20:03:25
Карта Барського району
с.Терешки
ГЕОГРАФІЧНЕ       ПОЛОЖЕННЯ
 
Село  Терешки  розміщується  недалеко від дороги, що йде з  Бару  на Ялтушків.
До Терешківської сільської ради входять   села   Терешки ,  Гавришівка  та Семенки.
Село  розташоване від  районного  центру м. Бар  Південно -  Західної залізниці.
Терешки   розташовані на вододілі  старої річки  Примощанки – притоки річки  Лядова, котра впадає в Дністер. Найвища точка села -  район складу « Тупік» -  360  м. над рівнем моря.
Село дуже бідне на воду, в посушливий рік в колодязях  не вистачає води. Поверхня села погорбована підвищена рівнина.
  В основі геологічної будови лежать тверді кристалічні  породи :
гранітно – гнейси докембрійського  періоду, перекриті  осадовими  породами палеозойської і мезозойської  ери, товщиною понад 100 м.
     Викопні багатства  дуже бідні,  є лише глина,  лесовий пісок і незначні запаси торфу.
Клімат помірно – континентальний , температура січня  - 5 , липня  + 19,
опадів  випадає до 500 мм. Річок  в селі немає, лише розпочинається невеликий струмок « Першотравневий «, який  впадає  в Примощанки за  межами села.
Для забезпечення населення    водою створено  цілу систему ставків, як в межах села так і  за ним,  загальною  площею 31 га. Грунти опідзолені, мало гумусні, еродовані суглинки, найбідніші в районі.
       Село  Терешки розташоване на гребені вододілу Південний Буг і Дністер недалеко  дороги, що йде з Бару на  Ялтушків. Місцевість   рівнинна,  суха і досить бідна  на   воду ( немає жодної річки , яка протікала б протягом всього  року, струмки на долинах утворюються із талих вод та дощів) , колодязів до Жовтневої революції було  небагато, тепер  майже в кожному дворі.  На підвищеннях глибина колодязів досягає 15-20 метрів. Південно – східна сторона  похила. Клімат сухий, здоровий  для людей.  Грунт  суглинистий – кислі суглинки. Віддаль до найближчої станції Бар  10 км,  а віддаль  до міста Бар -  5 км. Національний склад населення  -  українці. Основне заняття – землеробство. Грунти   суглинисті – врожайність низька. На північ від села Терешки розташоване село  Гавришівка, на схід село Семенки,  які
входять  до Терешківської сільської ради.
 
ЖИТТЯ   СЕЛЯН  ДО РЕВОЛЮЦІЇ
 
     Село Терешки  заснувалось відносно давно. В історичних документах воно згадується в першій    половині 18 ст. (1730- ті р.р.)Було засноване на грунтах Барського старости Антонія Любомирського. Назва села пішла від імені поміщика  Терешки Іваськовського .
     Спочатку село мало понад 40 дворів, головним чином переселенців з інших сіл староства на пільгових правах, за якими селяни звільнялися від податків і повинностей на 6-8 років, залежно від мети поселення.
     У 1771 році  поміщик Іваськовський  побудував у селі три купольну   деревяну церкву, покриту гонтом. Вона була відкрита 14 жовтня на релігійне  свято Покрова і освячена в цей день   Могилів – Подільською
Єпархією  в Свято -  Покровську  церкву. Цей день став  в селі   престольним  святом.  Прихожани   церкви були  жителв сіл : Терешки,
Стасюки  і Гавришівка . Церковна  садиба  мала 2 дес.,1053 сажні землі, всієї церковної землі було 36 десятин і 34  сажні.
     В кінці 1780 року на дочці поміщика Іваськовського  женився поміщик  Качковський  і став  власником села ,  а в 1821 р. його  син
Фелікс  Качковський  продає  село Санецькому   мечнику Севастяну –
Фабіяну  Ольшевському.
 В 1827 р Ольшевський помирає  і його  жінка – вдова  Юлія  з князів
Підгорських  стає власницею села. Кілька    років пізніше дочка  Юлії вийшла заміж  за Юзефа  Каласантого   Радзієвського  - маршала ( предводителя)  шляхти  Літинського  повіту  , який став  власником  села. В 1868  р   внаслідок  старості  існуючої  деревяної  церкви  та незначного відбудування її жителями села,  на кошти казни  було побудовано     нову   двокупольну церкву, але й після цього  селяни рідко її відвідували.
Селяни мали дуже низький життєвий рівень. Жили впроголодь,  тому їм було не до церкви та інших культових і поміщицьких заходів. Вони негативно ставилися до розпоряджень поміщика РАдзієвського, відмовлялися виходити на роботу в маєток, таємно  розбирали поміщицький урожай.
 Внаслідок  такого становища в селі рішенням Галицького  Вітольда Болеславовича , двоюрідного  брата поміщика  села Чемериси Волоські (нині Журавлівка)  Фелікса Денисовича  ,  Радзієвські виїжджають жити в Київ, а  господарство   веде  Фелікс Денисович.
     В 1891 р.  в селі  жило 326  чоловік  і 297  жінок. Церковноприходська школа була відкрита  в 1889 р. В 1910 р. в школі навчалося лише  20 учнів. Серед них була лишень одна  дівчинка – дочка  старости села. В 1913 р.  с велі нараховувалося лише 50 громадян, які вміли читати і писати.Населення жило в повній темряві. В історичних джерелах зазначено, що у 1867  році в селі існував храм, побудований  на кошти казни. Становище людей  до революції було злиденним.  Більшість землі, що належала селу, бюула власністю поміщика  Радзієвського. Йому  належало 575  га землі на найкращих угіддях. Неродючі  ж відрізки були поділені між селянами. В  середньому на  сімю,  незалежно від кількості
членів, припадало  по 1,2 га.  Лише  одна сімя  на все  село мала 4 га землі. Було багато таких селян, що не мали землі зовсім.  Серед них:
Пах омський  Пахом  Іванович, Максимов Тимофій  Миколайович,
Спир  Федір  Юхимович, Спир Степан Юхимович, Максимов Йосип. Вони прожили  в злиднях без клаптика  землі. Їхні батьки померли батраками . Кількість батраків  щорічно   збільшувалась. Один поміщик тримав вдвоє більше  землі , ніж селяни , яких нараховувалось 240 дворів. Біля 40 га землі від селян відривала церква. Користуючись злиденним станвищем селян,тпоміщик наймав їх тоді , коли в більшості вже не було хліба, платячи наперед зерном або борошном. В результаті  поміщицької експлуатації основна маса селянства була позбавлена  можливості поліпшувати    своє господарство. Періодичні неврожаї  поповнювали ряди сільської бідноти. Селяни, як і раніше, бідували на мізерних клаптиках  поганої , виснаженої землі, користуючись старими  примітивними  знаряддями та прийомами виробництва.  Придавлені гнітом  викупних платежів  і податків  селяни  не могли купувати знарядь праці  і вдосконалювати  способи  обробітку  грунту, не мали можливості  вирощувати нові  сорти зернових та розводити  нові породи худоби.
Урожайність селянських полів була низькою ,   а худоба – малопродуктивною. Хліба до нового  урожаю не вистачало.  Селяни продавали свої робочі руки  капіталісту з Ялтушківського  цекрового заводу -  Зайцю. Решта селян збагачували своєю працею місцевого капіталіста – поміщика  Радзієвського.
     З великою радістю зустріли жителі нашого  села в 1905 році революцію і самі прийнялм в ній активну  участь. Особливо настроєні в цей  час на селі були Семенов Петро  Артемович  і  Юрков Степан  Іванович. Вони  Закликали  селян до боротьби  з поміщиком, роз’яснювали звідки тече йому багатство  і чиї руки створюють  йому блага. В червні поміщик  зігнав все населення на плантацію цукрового буряка. Серед селян були  Семнов П.А., Юрков С.І., та Фурман Іван  Ананійович.  Вони закликали селян не працювати  на поміщика, кинути роботу і йти додому. Всі громадяни залишили роботу і розійшлися. Переляканий поміщик викликав жандармів, які жорстоко розправилися з селянами.  Семенов, Юрков і Фурман були кинуті в тюрму. Але на цьому бороьт ба селян з поміщиком не припинилася.
В 1906 році поміщик Владислав Йосипович РАдзієвський помирає і маєток в селі Терешки  переходить у власність Ганицького.
Майже кожного року   зявлялися заграви  пожеж в поміщицькому маєтку. Не припинилася боротьба селян і в роки реакції.   В 1908  році
 Селяни спалили 4 скирди хліба. Поміщик знову викликав жандармів,
Проте винних не  знайшли. Народ закрив від царських катів  своїх борців за кращу долю народу.
     Після революційних виступів у 1905  -1907 р.р. волосне управління в села  Терешок було  переведено у серпні 1907 року  в Чемериси Волоські. В цей час в Терешках було 122  двори ,  628 жителів. Всього землі було 928 десятин, з них 540 десятин  поміщицької.
     Отже, жителі села  Терешок внесли  свій внесок у боротьбу   проти
Царського самодержавства, проти якого вели боротьбу всі трудящі нашої країни.
 
ЖОВТНЕВА   РЕВОЛЮЦІЯ. ГРОМАДЯНСЬКА   ВІЙНА
 
     З великою радістю  зустрічали жителі села Влику Жовтневу соціалістичну революцію, для якої не  жаліли  своїх сил і матеріальних благ, щоб успішно  її  завершити. Громадяни села  допомагали Червоній Армії  хлібом  та іншими  продуктами. Частина  громадян влилася  в лави Червоної Армії  і зі зброєю в руках захищали молоду  радянськумдержаву. Деякі  жителі села  були  активними учасниками революції з перших днів, а також брали участь у штурмі   Зимового  палацу. Громадянин  Огороднік  Петро  Андрійович, моряк з Кронштада , вже 24-25 жовтня 1917 р був учасником великих вуличних боїв у Петрограді  і брав активну участь  у штурмі  Зимового  палацу.
тПід час роботи  11  Всеросійського  зїзду рад , який проголосив  радянську владу в Росії, він разом з іншими моряками ніс варту в приміщенні зїзду. Пізніше приймав  участь в розгромі банд. Додому повернувся після того, як був важко поранений  недобитими бандитами. Повернувшись додому , він віддав свої сили на зміцнення радянської влади в селі.
     Житель седа Дацьков  Прокіп  Карпович добровільно пішов в армію  в роки Громадянської війни і героїчно бився  з інтервентами. Додому повернутися йому не вдалось. Він віддав життя за народ.
Встановлюється радянська влада на селі.  Влада перейшла  до рук сільської ради, яка була обрана  всіма жителями села.  Першим головою сільської ради народ обрав  Полодяна  Олександра Феодосійовича,  який був відданий справі  революції і трудящим масам.  Він зумів згартувати
Навколо  себе актив,  який всебічно допомагав йому в трудній і клопіткій  роботі. Активними діячами  по створенні радянської влади на селі були  такі  громадяни: Гордійчук Максим Гнатович, Коржун  Петро
Іванович, Терезюк Матвій Бенедиктович, Яцьков Іван  Онуфрійович,
Семенов  Іван  Платонович, Дацьков Володимир, Терезюк 
Василь Бенедиктович,Калинчук Петро Порфирович. Земля від поміщика була відібрана   і поділена між селянами.Одержали землю і ті селяни,що ніколи її  не мали.  З якою радістю  отримували селяни землю, адже вони  брали наділи  не які  небудь , а на найкращих угіддях і тепер вони  були впевнені, що ця земля прогодує їх і ще будуть лишки.  Поміщицьке  господарство 3 теж перейшло в руки громадськості  села. Все панське майно   було поділене  між громадянами. Радянська влада  дала людям те, про що вони  мріяли весь вік.
     Після  Громадянської війни  село значно поправило своє становище.
Хліба сіяли  не менше, ніж колись , врожаї були гарні та  добірні. Набагато збільшилось   поголів’я  худоби. Життєвий рівень селян був на висоті. Перші господарства  неспроможні були задовільнити зростаючий попит на  продукти сільського  господарства. Таке завдання  було під силу  тільки великому господарству, забезпеченому  машинами.
В селі  Терешки у 1929 році було засноване виробниче товариство з метою  обслуговування одноосібних господарств.Товаприство   відпускало сільськогосподарський реманент  та робочого тягла. В 1931 році виробниче товариство було реорганізоване в колгосп « Новий  шлях».
     До Терешківської сільської радит в 1924 р входили також села Регентівка і хутір Стасюки.
     Першим головою колгоспу став Огороднік Мирон – знатний активіст села. Першим, хто подав заявку і здав у спільне користування інвентар,
Тяглову силу та землю, були такі жителі села: Дацьков Леонід, Подолян Олександр, Тимков  Григорій, Яцьков  Іван, Тацюк  Пилип та інші.
В організації  та зміцненні матеріальної  бази   колгоспу велику допомогу надавав актив села  в складі:  Огородника Петра Андрійовича, Гармидер  Оляни Василівни, Данькова  Матвія Леонтійовича. Протягом 1931 року  60 %  громадян було  об’єднано  в колгосп. А в 1933 р. колективізацію закінчено  повністю.
Першими  комуністами села були:  Рибак Федір, Дацьков матвій Леонтійович,  Олійник  Михайло  Захарович, які входили  в партійну організацію сусіднього  села  Журавлівки.
Першими комсомольцями були Коваль  Танас Прокопович,  Михайлов 
Яків  Петрович, Огороднік  Микола Миронович, які входили в комсомольську     організацію села Терешок.
     Життя селян – колгоспників  стало  покращуватися, кількість дворів зросла до 200.
     Після Великої  Жовтневої революції в селі була організована 4-х річна школа, яка проіснувала до 1955 р.
Матеріальна база села поступово  росла.
Колгосп закуповував сільськогосподарські машини. Грунти виявилися  малосприятливими для вирощування зернових та технічних культур, а більш сприятливими для розвитку технічних культур, а більш сприятливими для розвитку садівництва. Урожайність була дуже низька, особливо в 1932-1933 р.р. Мабудь це і стало основною причиною нестачі зерна.
  В 1933  р. село охопив  великий голод.  Переважна більшість жителів  села гололувала. Діти  і дорослі пухли з  голоду.  Про  хліб і зерно дехто давно  забув.  Не часто згадували і про картоплю чи буряки.  Збирали листя  вишні  ,  лободи,  сушили його, мололи на жорнах  і з  тої « муки» пекли блінчики. Великою радістю в той час було знайти гнилий цукровий бурячок -  з нього виходила  « смачнюща»  солодка  юшка.
Декому вижити допомогла худоба,  але й вона  в в той час була  великою
Рідкістю. За стакан молока для своєї опухлої  дитини  мати була здатна на все. Йшла  боротьба за виживання. Лише   факт запровадження в 1932 р закону  « Про 5 колосків», на підставі якого бригадири дістали право  віддавати під суд люде за жменю зерна, свідчить про те , що це був не просто голод , а справжній голодомор. Голодною смертю на території Терешківської  сільської ради померли понад 120 чоловік.
                     «Але вистояв, вижив і стерпів
                     Всі страждання муки перешкоди.
                     Недарма  ж   жагою до життя,
                     Україна славиться в народах.»
 
Наступні  роки відзначилися укріпленням матеріальної  бази колгоспу, розширення посівних площ під зернові культури, хоч події 1932-1933 р.р. значно ускладнили процес відбудови і негативно вплинули на моральний стан суспільства.
 
Колгоспники   одержували  до 1941  р. по 4-5  кг зерна на трудодень і по 30-50 копійок грішми.  Недостатньо  розвивалося тваринництво.  До всього  потрібно  було  докласти рук. Люди працювали  вдень і вночі,
Старі  і малі. Вручну засівали поля,не шкодуючи свого  власного здоровя .Але мирну працю  людей   перервала   Велика Вітчизняна війна.
 
             ВЕЛИКА   ВІТЧИЗНЯНА    ВІЙНА
 
22 червня 1941 р розпочалася  Велика Вітчизняна війна,  яка принесла нашому  народу великі втрати.  Німецько- фашистські окупанти зайняли село 15  липня  1941 р., колгоспне господарство  не розпустили.
Населення села  збирало врожай,  а німецькі власті  все зерно   відвантажували  в Німеччину. За часів  окупації із села німці забрали в рабство  156  чоловік. Вивезли також 96  корів, свиней та різної птиці без підрахунку.
1 березня 1944 р село Терешки було звільнене від загарбників  частинами 211  стрілкової дивізії  58  армії Першого  Українського  фронту Радянської Армії.
 
ПОВОЄННИЙ     ПЕРІОД
 
     Для населення почався новий  період відбудови, потрібно було якнайскоріше  залікувати рани, задані війною.
Господарство в колгоспі було зруйноване, поля засмічені бурянами, тяглової сили не вистачало.  Поля оброблялися  вручну, копали лопатами  поля ,  в скирду  снопи носили   на плечах, на плечах носили насіння Ії станції Бар, сіяли вручну ,боронували коровами . Всі важкі  роботи  впали  на жіночі  плечі, так як майже  всі чоловіки  були на фронті. В таких умовах  населення села  приступило до відбудови  свого
колгоспу.Колгоспники прикладали всі сили, щоб відбудувати своє господарство, налагодити  нормальне ,  спокійне життя в селі.  Життя людей  стало з кожним роком покращуватися. Але не так легко прийшлося колгоспникам за короткий віррізок часу підняти своє господарство. Для цього  потрібно було багато часу.
В 1955 р. в селі  було відкрито неповно – середню школу. В 1967 р в Терешках   відкрили нове приміщення неповної середньої загальноосвітньої школи. Кількість її учнів змінювалася з роками. ( 340- 180  укчнів.)
     В квітні 1960 р. на основі колгоспу « Новий шлях» був створений радгосп ім.. 1 Травня. До нього входили села Терешки, Гавришівка, Семенки і Киянівка.  Центральна садиба -  село Терешки. За радгоспом  закріплено 2285 га землі, в тому числі  орної- 1600  га, садів – 712 га, ягідників- 35га.  Техніка радгоспу станом  на 1988 р. складала:
50 тракторів, 40 автомашин,  4  комбайни.
В селі працює бібліотека, амбулаторія, будинок культури на 440 місць.
 
  СУЧАСНІСТЬ
 
За останні роки багато змінилося.  Спочатку  радгосп « 1  Травня» було переіменовано  в держгосп, пізніше  -  у СВАТ «1 Травня». Змінювалися і керівники:  Швець А.Д., Бодню І.Г., Ришкевич Л. На даний момент колишній СВАТ входить до ТОВ  « Сади Поділля». Керівник – Новіцька Валентина  Миколаївна. 
    Село Гавришівка було газифіковано  ( що правда коштом самих селян). Майже до кожного будинку підведено водопровід, що значно покращило благоустрій жителів села.
     В грудні 2003 р. розпочалася робота з газифікації сіл Терешки і Семенки. Селяни самі взялися за роботу- викопали траншеї, газ було підведено  до 245 будинковолодінь.
Загальна довжина комунікацій  сягнула 13 км – за 12 днів . це коштувало близько 210 тис. грн.  22 січня 2005 р було газифіковано село Семенки. В грудні 2005 року голубий вогник заяскравів  і у приміщенні  сільської школи.

Інна Михайлова,
бібліотекар с.Терешки
Жовтень
2017р.
23
ПОНЕДІЛОК
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення