Статистика відвідувань
Зараз на сайті
96
Сьогодні
176
Вчора
305
За цей тиждень
764
За минулий тиждень
1371
За цей місяць
4572
За минулий місяць
10086
За весь час
241392
Ваша IP адреса:
54.158.55.5
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-10-19 13:56:45
Карта Барського району
с.Лука-Барська
   Як зазначає Михайло Грушевський у книзі «Барське староство» (Історичні нариси ХУ-ХУІІІ століття), : «В першій  половині ХУ ст.  в Барському Побужжі було небагато поселень. Від 1438 року збереглася жалувана грамота Свидригайла  Гринку Стреченовичу на села Біликівці і Слобідка, в яких йому було записано велику і рідкісну на той час суму – 300 кіп широких». Тут же Грушевський зазначає, що «Слобідка – це теперішній (кінець ХІХ ст..) хутір Слобідка у селі Барські Луки на річці Думка на північ від Бара». Це дає нам право приблизно вважати  часом заснування села початок ХУ століття.
    Під час боротьби за Побужжя село переходило з рук до рук польської шляхти. У 1456 році було видано дозвіл короля Казимира Яну Лащу викупити Слобідку, і вважається, що село залишалося у володінні Лащів до другої половини ХУІ ст.
    Далі у книзі Грушевського село згадується як велике поселення (Ревізьська сказка за 1552 рік), що  розташувалося на двох великих пологих горбах, поміж яких протікає річка Думка, притока Рову. Уся місцевість була вкрита суцільним лісом, через який пролягав  шлях з міста Бара до міста Літина. Цей шлях називали Кучманським, Військово-Транзитною дорогою, а в народі – Татарським шляхом. Він стелився під ноги запорозьким козакам (1594р.), Северину Наливайку, «брянським торговим людям» (1638р.), Максиму Кривоносу (1648р.), Богдану Хмельницькому (1653р.), турецьким завойовникам (1672-1699рр.), Устиму Кармалюку (1829р.), М.М.Коцюбинському (1872р.), революційним солдатам (1917р.) та загонам Червоної Армії (1920 р.), військам фашистської Німеччини (1941 і 1944 рр., воїнам-визволителям (1944р,)
   За народними переказами спочатку було два поселення, початкові назви котрих до нас не дійшли, але з середини сімнадцятого століття за ними закріпилися назви Різани та Перехапні.
   Нам вдалося відшукати і записати від старожилів села, на наш погляд, унікальну легенду. Пропонуємо її фрагмент. Черговий набіг татар застав усе село у церкві (була неділя святої Трійці (Зелені свята). Коли юний паламар Василь піднявся на дзвіницю, то побачив страшну пожежу – горіло сусіднє село Радівці, він зрозумів, що це справа рук  кочовиків, почав з усіх сил бити у дзвін і кричати: «Турки, турки!» , люди  почали тікати хто куди.. У церкві залишилися лише священик і Василь. Частину селян  турки перерізали, іншу частину забрали в полон. Врятувалося дуже мало,  і то тільки ті, які встигли добігти до річки, зануритися у воду, побравши очеретини в зуби, щоб можна було дихати. Коли повернулися в село, курилася гонтова покрівля  церкви (дивом  вогонь сам згас,  вигоріло покрівлі над вівтарем менше квадратного метра), посеред храму лежав посічений шаблею паламар, а біля престолу стікало кров’ю тіло старенького  священика.
 З того часу частину села, де більше вороги  забрали молоді в полон  (перехапали), називали Перехапнями, а  іншу частину, де вирізали майже всіх жителів - Різанами. До цього часу у селі  є «мікрорайон» Різани, а також  і зараз живуть луко-барчани з прізвищем Різан.
    З часом  ці два поселення склали одну церковну парафію, і село здобуло назву Лука (долина) або Лука Слободецька. Як село увійшло до складу володінь барських старост, воно було змушене відбувати повинності на користь цих староств, то й названо було його Лукою Барською. 
    На початку ХУІІІ ст..  за річкою до північного сходу утворилася з різних переселенців нова частина села , яку за формою рельєфу назвали Горянами, Серед переселенців була родина Зеленських, яких записували «Зеленский, он же молдованин», предки цього роду були виміняні поміщиком в Молдавії на хортів. Сьогодні  в селі є представники цього роду, які пишаються своїм  походженням і прізвищем.           
    Село Лука Барська  входило до складу володінь, подарованих королем Сигізмундом І своїй дружині, королеві Боні Сфорца, але за сеймовою постановою 1659 року Барське староство  було подароване у спадкову власність гетьману Івану Виговському, то й Лука довший час перебувала  у власності цього гетьмана. З роздробленням Барського староства в кінці ХУІІІ ст.. на декілька володінь, Лука Барська відокремилася і почала переходити з рук до рук і в результаті стала власністю декількох поміщиків.
    До Луки Барської належало ще два поселення. Це заводське поселення Німеччина (по карті Слободка), сьогодні село Квітка і село Майдан-Янівка , потім Петрівка, тепер Зоряне).
    Хутір Німеччина виник на початку ХІХ ст.. при чавунно-ливарному заводі, який збудований саксонським підданим, німцем Герхнером. Першими поселенцями були також  німці-майстрові та кваліфіковані і досвідчені  спеціалісти ливарної справи. Чорноробами на заводі працювали місцеві жителі,  а також   селяни з навколишніх сіл.
На кінець ХІХ ст. в Луці Барській проживало  майже 1500 душ населення. У більшості  українці,  частково росіяни, молдовани,  німці. За віросповіданням – основна маса православні, менше католиків, іудеїв, лютеран, «раскольников австрийского толка».  Переважно населення займалося землеробством та ремеслами – столярним, слюсарним, ковальським, ткацьким, бондарським, шевським, звідси прізвища Столяр, Коваль, Коваленко, Бондар, Шевченко, Шевчук.
   В 1862 році місцевий священик відкрив у своєму домі церковно-приходську школу, де сам навчав дітей селян. Власне приміщення школа отримала лише у 1894 році. Крім того, у 1897 році власник заводу  у своєму домі відкрив школу грамоти.
  При школі діє історико-краєзнавчий музей, готується ювілейне видання книжки «Колиска моя золота». В цьому році школа відзначатиме 150-річчя  освітнього  закладу.

Анатолій Панчук, 
директор школи с.Лука-Барська
Жовтень
2017р.
19
ЧЕТВЕР
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення