Статистика відвідувань
Зараз на сайті
54
Сьогодні
68
Вчора
152
За цей тиждень
68
За минулий тиждень
1238
За цей місяць
5114
За минулий місяць
10086
За весь час
241934
Ваша IP адреса:
54.92.141.211
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-10-23 03:43:35
Карта Барського району
с.Кузьминці
Село Кузьминці розташоване на двох схилах і прорізується невеликим рівчаком Любартихою, який впадає неподалік у притоку річки Лядови Примощаницю.
Відстань до районного центру - 22км, до залізничної станції Митки - 6км.
Територія, на якій розташований населений пункт, сформувалась ніби випадково. Ядро повіту складала Рівщина, яка займала басейн р. Рову, правої  притоки Бугу і верхніх дністровських   притоків  Лядови, Мурафи, на заході до неї приєднувалась значна територія притоків Дністра, а на півдні – Лядови і Немії.
Вся місцевість розташована на південному схилі Подільської височини. Глибокі річні долини придають їй гірського вигляду, але місцевість має рівнинний характер. Грунти, в основному, суглинисті, вимагають удобрення.
Як свідчить підтверджуюча грамота Симі Митковичу (Митки) з Верещатинець, у 1504 році Станіслав із Ходча, староста Подільський, записав 60 гривень селу Дробишівцям, при впадінні річки Любартихи в Примощаницю, десь в близькому сусідстві кузьминець (на південь від Рову), пізніше (в ХVIIIст.) стверджували, що Дрогобишівці, Дробишівці - це і є Куцьминці. Вірогідніше, ці села злились пізніше. В грамоті 1506р. згадуються, як існуючі сусідні села Кузьминці, Матейків (на південний схід від Рову) і Володіївці. В одному з документів 1543 року Кузьминці названі присілком Добришовець (див. «Барське староство» М. Грушевського).   
На Кузьминецькі землі, в період наступу на Барщину польської шляхти, було видано багато пожалувань. В 1607році по смерті Юрка Митка половина Кузьминець була пожалувана Стржелецькому, в 1623році - Корманському, в 1649році  Добришівці і Кузьминці були пожалувані Мястківському.
В XIX ст.. Кузьминці належали родині Подмацкого і його спадкоємцям, у кінці XIX століття маєток придбав І.Г.Белянкін.  
Як свідчать «Труды Подольского епархиального историко-статического комитета» за 1896 рік, село Кузьминці разом з приписним приходом селом Мартинівкою нараховувало українців православного віро сповідування: чоловіків-1205, жінок-1252, невеликої кількості католиків-49 і євреїв-21.
Головне заняття жителів - хліборобство, крім того, селяни займались сезонними роботами на Ялтушківському цукровому заводі. З 1801 року приход складався з села Кузьминець і приписаного до нього села Киянівки. В 1859 році село Киянівку було відписано від Кузьминець і до нього знову було приписано село Мартинівку.
За спогадами, пам’ятають, три церкви. Свідченням про першу одна тільки пам"ятка – Св.Євангеліє на чверть листа в Києво-Печерській Лаврі з 1727 року. На цьому Євангелії внизу на листках зберігався напис про пожертвування його до кузьминецької церкви, до Храму святого Апостола Іоана Богослова.
Другий Св. Іоана –Богословський храм був деревяний  трьох купольний  добудований в   1754 році, прикоротив своє існування в 1892 році і розібраний. Нинішній храм побудований у 1888році.
Заснування села Мартинівки відноситься до XVIII століття. В 1887році побудована одно купольна деревяна церква на імя Архістратига Михаїла.
В приході діяли дві школи. В Кузьминцях – церковно-приходська школа відкрита в 1876р., а в 1893 р. для неї побудована нова споруда.
В 1905р. відбувся виступ селян проти поміщика через оплату праці. Селяни оголосили страйк. Головна їх вимога була задоволена.
Як свідчать старожили села, Жовтневу революцію  1917р. жителі сприйняли з ентузіазмом і піднесенням. Були створені органи місцевого самоврядування.
В 1922р., на базі панського маєтку Белянкіних, які втекли з села, бідняки утворили комнезам (комітет незаможних селян). Його головою було обрано Федора Максимчука. Згодом, на базі господарства комнезаму був створений спеціалізований радгосп по вирощуванню свиней, який успішно діяв до 1936 року.
В селі було створено сільську кооперацію, головою якої обрали Йосипа Ковтонюка. Значний внесок у розвиток кооперації зробили Дмитро Олександрович Якимчук, Леонід Йосипович Криклюк, Самуіл Сидорович Федюк і ін..
В  1930р. було створене колективне господарство. Першим головою колгоспу був Петро Федорович Пруський, великий ентузіаст колгоспного руху. Його крилата фраза, що перед нами відкрився «золотий шлях» у краще життя, і сьогодні згадується старожилами.
З липня 1936р. на базі ліквідованого радгоспу по відгодівлі свиней розпочала діяльність автошкола, яка готувала водіїв для сільськогосподарських підприємств. Директором автошколи був Рябчук, а завучем – Мороз.
Навчально-матеріальна база автошколи складалась з трьох автомобілів АМО-Ф-15 и чотирьох автомобілів Газ-АА.  Перший випуск  210 водіїв відбувся на початку жовтня 1936року.
В 1937 році  автошколу було переведено, а на її базі організовано школу полеводів. Готували для села агротехніків- полеводів,  овочеводів, трактористів і ковалів. Директором працював Мейєр Йосипович Малина.
 Мирне життя громадян перервала Велика Вітчизняна Війна. На захист своєї вітчизни, стало усе доросле населення села. Жінки і діти жили в умовах окупації. 120  кращих синів полягли на фронтах Великої Вітчизняної. Вдячні громадяни  села, спорудили їм пам’ятник у центрі села.
День перемоги - 9 травня 1945 року - святкували всією громадою з великим ентузіазмом.  Були відновлені органи влади, запрацювало колективне сільськогосподарське підприємство.
З 1 жовтня 1945р.  рішенням уряду УРСР була відновлена робота Кузьминецької школи полеводів. Очолив її колектив М.Й. Малина, який повернувся з фронту. Навчання почали 120 учнів, з них агротехніки-полеводи- 60 чоловік, овочеводи-30 чоловік, агролісомеліоратори - 30 чоловік. Більшість учнів-учасники бойових дій, котрі повернулися з війни.
В селі працює дитячий садок на 90 міст, працює  лікарська амбулаторія. Повністю перебудовано професійний аграрний ліцей.
Сьогодні це сучасний навчальний заклад. Учні навчаються в корпусі теоретичних занять на 600 учнівських місць, навчальних майстернях на 210 учнівських місць. До послуг учнів і жителів  села суспільно-побутовий корпус з актовим і спортивними залами та їдальнею на 240 посадочних місць.  Учні проживають в прекрасному гуртожитку на 450 місць, а інженерно-педагогічні працівники у благоустроєних квартирах. Активно діє навчальне господарство, яке впливає на поліпшення харчування учнів і допомагає вирішувати економічні питання.  Значний внесок у створення навчально-матеріальної бази навчального закладу належить колишньому директору Івану Андрійовичу Фрицюку.  
За роки незалежності України головним здобуттям села Кузьминець є проведення газу та відкриття  лікарської  амбулаторії.
Бібліотека заснована в 1947р. Після війни знаходилась в колгоспній конторі, а згодом,  коли побудували будинок культури її перевели в нове приміщення, де вона займає 172м2 .

Лариса Кічмар,
бібліотекар с.Кузьминці
Жовтень
2017р.
23
ПОНЕДІЛОК
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення