Статистика відвідувань
Зараз на сайті
66
Сьогодні
352
Вчора
370
За цей тиждень
352
За минулий тиждень
1838
За цей місяць
3709
За минулий місяць
6324
За весь час
253441
Ваша IP адреса:
54.90.92.204
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-12-18 20:29:41
Карта Барського району
с.Кошаринці
Чи знаете ви, чому село Кошаринці так назвали? Яким воно  було в далекому минулому?
На ці питания дають відповіді старожили села. Їхні перекази свідчать, що перше поселения людей було розташоване на пагорбі, який і досі жителі села називають "Шляхтою".
У ХVI-ХVII ст. тут поселилися польські переселенці, від них і пішла назва села Шляхта.
Овечі кошари були розташовані на схід від села Шляхти, де тепер край вулиці Чапа­ева, колишня назва Баранова.
Під час епідемії чуми багато людей померло. А ті, що залишилися, переселилися жити ближче до овечих ко­шар. Поступово заснувалося село, назва якого по­ходить від слова кошара - Кошаринці.
Воно розкинулось на гористій місцевості  біля річки Немія, від найближчої залізничної станції Копай у 5-ти кілометрах.
Місцевість багата на джерельну воду. Населения складаеться з селян православної віри. Головний рід занять селян - землеробство. Грунти - частина чорнозем, частина - глин­ка, яка дає посередній урожай. У XVI ст. село входило до скла­ду Барського староства. В 1624 році воно належало якомусь Кавецькому. За переказами, першими поселенцями були пастухи, які займалися розведенням овець. У цій місцевості тримали кошари (ого­рожі,, місця для загону худоби). В кінці XVIII ст. в селі жив польський декан та існувала католицька каплиця. На даний час в с.Кошаринцях  діє церква "Святої трійці", яку розпочали будувати в 1893 році і закінчили у 1895 р.
У центрі села знаходиться сільський будинок культури, який зведено у 1966 році. На жаль, сьогодні заклад пережи­ваває не кращі часи. Він потребуе капітального ремонту, не має необхідних технічних засобв, музичних інструментів, відсутнє опалення. Можпиво, держава не буде до нас байдужою і віднайде кошти для  його відновлення.
В приміщенні СБК знахо­диться сільсьська бібліотека, створена ще в 1949 році. Пер­шим біблютекарем був О.Присяжнюк. Початковий фонд книгозбірні становив 2950 примірників.. Сьогодні бібліотечний фонд нараховуе 7336 примірників, обслуговуемо понад 500 читачів, серед яких чимало  дгтей, забезпечуемо книгою і с.Верешки.
В центрі села - пам'ятник загиблим воїнам. Наше минуле залишило нам немало прикрих сторінок. Після Великої Вітчизняної війни останки полеглих воїнів перенесли в центр села, де над братською могилою встановили пам'ятник.
Братська могила - священне місце для жителів Кошаринець. Тут ніколи не в'януть квіти, що їх приносять і учні школи, і місцеві жителі і нам потрібно свято берегти пам'ять про тих, хто зберіг мир на землі.
Діє в селі фельдшерсько-акушерський пункт, аптека.
I найголовнше сьогодні в житті села - школа. 
1913 р. На території сучасної школи була розміщена зерносушарка, яка належала місцевому жителю Г.Столяру.
1914 р. Територію і приміщення зерносушарки Столяр продає земству (дореволюційне місцеве самоуправління).
На цьому місці розпочинається будівництво школи (сучасний корпус №1), в якій містилися два класи, учительська кімната і дві квартири для учителів.
1914-1916 рр. Будівництво школи припиняеться: розпочалася імперіалістична війна.
1916 р. Першим директором школи стає житель с.Поповець Терлецький і завершуе будівництво. Тут навчалися діти із заможних сімей. Учнівських місць не вистачало, тому приміщення вимагало розширення.
1920 р. із власної ініціативи вищезгаданого Столяра будуеться церковно-приходська школа. Але завершити будівництво йому не дала хво­роба, тому закінчувала буду­вати школу громада села.
   У 1967 р. був збудований ще один корпус нашої  школи. На його будівництві працювали батьки учнів, учителі під керівництвом директора школи Н.АЛванишеної.
Велику допомогу надав місцевий колгосп і у 1981 році відкрилися двері нового корпусу №3. Тут почали навчатися учні 1 -4 класів, а також розмістилися бібліотека та їдальня. У 90-х роках за сприяння директора школи П.І.Ковальчука було зроблено ремонт, який змінив якісно зовнішній вигляд корпусу. На даний час у ЗОШ І-ІІступенів навчається 72 учні.
Село Кошаринці має прекрасні сторінки історії, продовжуе жити, попри фіанансові і економічні труднощі країни. I маємо надію на покращення розвитку не тільки нашого села, а й взагалі України в цілому.

Олена Кузик,
бібліотекар с.Кошаринці
Грудень
2017р.
18
ПОНЕДІЛОК
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення