Статистика відвідувань
Зараз на сайті
71
Сьогодні
180
Вчора
190
За цей тиждень
0
За минулий тиждень
1795
За цей місяць
4990
За минулий місяць
6674
За весь час
219214
Ваша IP адреса:
54.166.235.48
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-08-20 20:20:37
Карта Барського району
с.Кошаринці
Чи знаете ви, чому село Кошаринці так назвали? Яким воно  було в далекому минулому?
На ці питания дають відповіді старожили села. Їхні перекази свідчать, що перше поселения людей було розташоване на пагорбі, який і досі жителі села називають "Шляхтою".
У ХVI-ХVII ст. тут поселилися польські переселенці, від них і пішла назва села Шляхта.
Овечі кошари були розташовані на схід від села Шляхти, де тепер край вулиці Чапа­ева, колишня назва Баранова.
Під час епідемії чуми багато людей померло. А ті, що залишилися, переселилися жити ближче до овечих ко­шар. Поступово заснувалося село, назва якого по­ходить від слова кошара - Кошаринці.
Воно розкинулось на гористій місцевості  біля річки Немія, від найближчої залізничної станції Копай у 5-ти кілометрах.
Місцевість багата на джерельну воду. Населения складаеться з селян православної віри. Головний рід занять селян - землеробство. Грунти - частина чорнозем, частина - глин­ка, яка дає посередній урожай. У XVI ст. село входило до скла­ду Барського староства. В 1624 році воно належало якомусь Кавецькому. За переказами, першими поселенцями були пастухи, які займалися розведенням овець. У цій місцевості тримали кошари (ого­рожі,, місця для загону худоби). В кінці XVIII ст. в селі жив польський декан та існувала католицька каплиця. На даний час в с.Кошаринцях  діє церква "Святої трійці", яку розпочали будувати в 1893 році і закінчили у 1895 р.
У центрі села знаходиться сільський будинок культури, який зведено у 1966 році. На жаль, сьогодні заклад пережи­ваває не кращі часи. Він потребуе капітального ремонту, не має необхідних технічних засобв, музичних інструментів, відсутнє опалення. Можпиво, держава не буде до нас байдужою і віднайде кошти для  його відновлення.
В приміщенні СБК знахо­диться сільсьська бібліотека, створена ще в 1949 році. Пер­шим біблютекарем був О.Присяжнюк. Початковий фонд книгозбірні становив 2950 примірників.. Сьогодні бібліотечний фонд нараховуе 7336 примірників, обслуговуемо понад 500 читачів, серед яких чимало  дгтей, забезпечуемо книгою і с.Верешки.
В центрі села - пам'ятник загиблим воїнам. Наше минуле залишило нам немало прикрих сторінок. Після Великої Вітчизняної війни останки полеглих воїнів перенесли в центр села, де над братською могилою встановили пам'ятник.
Братська могила - священне місце для жителів Кошаринець. Тут ніколи не в'януть квіти, що їх приносять і учні школи, і місцеві жителі і нам потрібно свято берегти пам'ять про тих, хто зберіг мир на землі.
Діє в селі фельдшерсько-акушерський пункт, аптека.
I найголовнше сьогодні в житті села - школа. 
1913 р. На території сучасної школи була розміщена зерносушарка, яка належала місцевому жителю Г.Столяру.
1914 р. Територію і приміщення зерносушарки Столяр продає земству (дореволюційне місцеве самоуправління).
На цьому місці розпочинається будівництво школи (сучасний корпус №1), в якій містилися два класи, учительська кімната і дві квартири для учителів.
1914-1916 рр. Будівництво школи припиняеться: розпочалася імперіалістична війна.
1916 р. Першим директором школи стає житель с.Поповець Терлецький і завершуе будівництво. Тут навчалися діти із заможних сімей. Учнівських місць не вистачало, тому приміщення вимагало розширення.
1920 р. із власної ініціативи вищезгаданого Столяра будуеться церковно-приходська школа. Але завершити будівництво йому не дала хво­роба, тому закінчувала буду­вати школу громада села.
   У 1967 р. був збудований ще один корпус нашої  школи. На його будівництві працювали батьки учнів, учителі під керівництвом директора школи Н.АЛванишеної.
Велику допомогу надав місцевий колгосп і у 1981 році відкрилися двері нового корпусу №3. Тут почали навчатися учні 1 -4 класів, а також розмістилися бібліотека та їдальня. У 90-х роках за сприяння директора школи П.І.Ковальчука було зроблено ремонт, який змінив якісно зовнішній вигляд корпусу. На даний час у ЗОШ І-ІІступенів навчається 72 учні.
Село Кошаринці має прекрасні сторінки історії, продовжуе жити, попри фіанансові і економічні труднощі країни. I маємо надію на покращення розвитку не тільки нашого села, а й взагалі України в цілому.

Олена Кузик,
бібліотекар с.Кошаринці
Серпень
2017р.
20
НЕДІЛЯ
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення