Статистика відвідувань
Зараз на сайті
93
Сьогодні
110
Вчора
152
За цей тиждень
110
За минулий тиждень
1238
За цей місяць
5156
За минулий місяць
10086
За весь час
241976
Ваша IP адреса:
54.92.141.211
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-10-23 03:48:18
Карта Барського району
с-ще Копайгород
     Між берегами мальовничої річки Немія розкинулось селище міського типу Копайгород. Історія містечка сягає глибини століть.
   Після Кревської унії (1385) на українські землі, і зокрема на Поділля, стали проникати польські феодали. В 1431 році вони захопили Західне Поділля аж до річки Мурафи включаючи місто Ров.
   Заснування селища Копайгород почалося з 1624 року. Саме в цьому році польський король Сігізмунд ІІІ дав розпорядження управителю королівських маєтків Барського староства Лукашу Казиміру М’ясковському побудувати на землях Барського староства між селами Шипинки і Романки на роздоріжжі Бар - Шаргород - Могилів-Подільський місто-фортецю Новогрод. Будівництво розгорнулося на трикутнику між річкою Немією її притокою Малою Немією і глибоким ровом. І так, з двох сторін трикутник омивався водою, а з третьої сторони прокопувався глибокий рів, а над ним висипали земляний вал, який укріплювався дубовим частоколом.
  Для цих робіт королівський управитель зганяв людей з навколишніх сіл. Це стало додатковою тяжкою повинністю для населення. В розмовах, особливого значення набули часто вживанні: йти «копати город», йдемо «копати город». Це згодом і стало приводом до того, що назву Новогрод було замінено на Копайгород. Поселення будувалося по типу середньовічного міста. Майстри селились по професіях окремими вулицями, в центрі був ярмарковий майдан з крамницями. Лукаш М’ясковський виклопотав для міста магдебурзьке право: міщани на 20 років звільнялись від різних повинностей. В містечку. розмістився новоргодський полк. Ще й досі в ньому залишилися підземні ходи, як згадка про ті часи.
  В липні 1648 року повстале населення Копайгорода при підтримці Максима Кривоноса покінчило з пануванням над ним польських панів. 
  Восени 1653 року, коли панська Польща стала стягувати великі сили в район Поділля і розгорнулись бої під Жванцем, саме в нашому краї були зосереджені головні сили селянсько-козацьких військ на чолі з Богданом Хмельницьким.
  При гетьмані Павлі Тетері польські магнати відновили соціальний, фаціальний і релігійний гніт. В 1664-1665 роках населення Копайгорода брало участь в повстанні під проводом В.Дрозденка.
  Міщани Копайгорода та безземельні селяни активно включились і в гайдамацький рух, який почався в 1734 році в Шаргороді. Пройшли століття , але й досі мальовничу поляну біля ставка з криничкою в урочищі Бирлинці, де багато разів зупинявся на відпочинок Берлан з повстанцями, місцеві жителі називають «Гайдамачкою».
   Після воз’єднання України і Росії на землях Поділля запанував тяжкий кріпацький гніт і тому з кожним десятиріччям зростав і селянський рух. На чолі цієї боротьби протягом тривалого часу стояв селянський ватажок Устим Кармелюк. Багато копайгородчан влилося до його загону.
   Після скасування кріпосної системи в Копайгороді був збудований винокурний завод. Наприкінці ХІХст. в містечку працювали: 40 кравців, 6 тапочників, 16 кушнірів, 15 столярів, 10 ковалів. Постійно торгували  50 приватних крамниць.
  Копайгород, як і вся Україна пройшло через кров і біль революцій громадянської війни, розкуркулення, голодомору. Ці суспільні катастрофи торкнулися доль сотень містян.
  В далекі 30роки в Копайгороді з’явилась перша бібліотека, бібліотекаром якої був Креймер Йосип Якович – людина творчого складу, володів німецькою та староєврейською мовами, грав на скрипці.
   Ще одним випробуванням в житті копайгородчан стала Велика Вітчизняна війна, коли пліч-о-пліч боролися з ворогом українці і поляки, росіяни і євреї. В боротьбі з фашистськими загарбниками в складі Радянських збройних сил взяли участь 709 жителів Копайгорода, з них 244 полягли смертю хоробрих, 698 удостоєні різних урядових нагород. В перший день війни особливо достойно проявив себе копайгородчанин П.Дем’янчук. На захисті неба Москви він героїчно загинув здійснивши в повітрі таран. Героїзм наших земляків вічно в пам’яті народній. 
   Після війни Копайгород розбудовувався, загоював рани. Було збудовано лікарню, пошту, хлібозавод, школу.
  До 1959 року Копайгород був районним центром, а зараз це селище , в якому проживає 1352 жителі.
   Копайгородчяни живуть і працюють на благо незалежної України
Жовтень
2017р.
23
ПОНЕДІЛОК
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення