Статистика відвідувань
Зараз на сайті
87
Сьогодні
207
Вчора
190
За цей тиждень
0
За минулий тиждень
1822
За цей місяць
5017
За минулий місяць
6674
За весь час
219241
Ваша IP адреса:
54.166.235.48
Переглянуто сторінок:
0
Остання активність:
2017-08-20 20:26:02
Карта Барського району
с-ще Копайгород
     Між берегами мальовничої річки Немія розкинулось селище міського типу Копайгород. Історія містечка сягає глибини століть.
   Після Кревської унії (1385) на українські землі, і зокрема на Поділля, стали проникати польські феодали. В 1431 році вони захопили Західне Поділля аж до річки Мурафи включаючи місто Ров.
   Заснування селища Копайгород почалося з 1624 року. Саме в цьому році польський король Сігізмунд ІІІ дав розпорядження управителю королівських маєтків Барського староства Лукашу Казиміру М’ясковському побудувати на землях Барського староства між селами Шипинки і Романки на роздоріжжі Бар - Шаргород - Могилів-Подільський місто-фортецю Новогрод. Будівництво розгорнулося на трикутнику між річкою Немією її притокою Малою Немією і глибоким ровом. І так, з двох сторін трикутник омивався водою, а з третьої сторони прокопувався глибокий рів, а над ним висипали земляний вал, який укріплювався дубовим частоколом.
  Для цих робіт королівський управитель зганяв людей з навколишніх сіл. Це стало додатковою тяжкою повинністю для населення. В розмовах, особливого значення набули часто вживанні: йти «копати город», йдемо «копати город». Це згодом і стало приводом до того, що назву Новогрод було замінено на Копайгород. Поселення будувалося по типу середньовічного міста. Майстри селились по професіях окремими вулицями, в центрі був ярмарковий майдан з крамницями. Лукаш М’ясковський виклопотав для міста магдебурзьке право: міщани на 20 років звільнялись від різних повинностей. В містечку. розмістився новоргодський полк. Ще й досі в ньому залишилися підземні ходи, як згадка про ті часи.
  В липні 1648 року повстале населення Копайгорода при підтримці Максима Кривоноса покінчило з пануванням над ним польських панів. 
  Восени 1653 року, коли панська Польща стала стягувати великі сили в район Поділля і розгорнулись бої під Жванцем, саме в нашому краї були зосереджені головні сили селянсько-козацьких військ на чолі з Богданом Хмельницьким.
  При гетьмані Павлі Тетері польські магнати відновили соціальний, фаціальний і релігійний гніт. В 1664-1665 роках населення Копайгорода брало участь в повстанні під проводом В.Дрозденка.
  Міщани Копайгорода та безземельні селяни активно включились і в гайдамацький рух, який почався в 1734 році в Шаргороді. Пройшли століття , але й досі мальовничу поляну біля ставка з криничкою в урочищі Бирлинці, де багато разів зупинявся на відпочинок Берлан з повстанцями, місцеві жителі називають «Гайдамачкою».
   Після воз’єднання України і Росії на землях Поділля запанував тяжкий кріпацький гніт і тому з кожним десятиріччям зростав і селянський рух. На чолі цієї боротьби протягом тривалого часу стояв селянський ватажок Устим Кармелюк. Багато копайгородчан влилося до його загону.
   Після скасування кріпосної системи в Копайгороді був збудований винокурний завод. Наприкінці ХІХст. в містечку працювали: 40 кравців, 6 тапочників, 16 кушнірів, 15 столярів, 10 ковалів. Постійно торгували  50 приватних крамниць.
  Копайгород, як і вся Україна пройшло через кров і біль революцій громадянської війни, розкуркулення, голодомору. Ці суспільні катастрофи торкнулися доль сотень містян.
  В далекі 30роки в Копайгороді з’явилась перша бібліотека, бібліотекаром якої був Креймер Йосип Якович – людина творчого складу, володів німецькою та староєврейською мовами, грав на скрипці.
   Ще одним випробуванням в житті копайгородчан стала Велика Вітчизняна війна, коли пліч-о-пліч боролися з ворогом українці і поляки, росіяни і євреї. В боротьбі з фашистськими загарбниками в складі Радянських збройних сил взяли участь 709 жителів Копайгорода, з них 244 полягли смертю хоробрих, 698 удостоєні різних урядових нагород. В перший день війни особливо достойно проявив себе копайгородчанин П.Дем’янчук. На захисті неба Москви він героїчно загинув здійснивши в повітрі таран. Героїзм наших земляків вічно в пам’яті народній. 
   Після війни Копайгород розбудовувався, загоював рани. Було збудовано лікарню, пошту, хлібозавод, школу.
  До 1959 року Копайгород був районним центром, а зараз це селище , в якому проживає 1352 жителі.
   Копайгородчяни живуть і працюють на благо незалежної України
Серпень
2017р.
20
НЕДІЛЯ
Ваше Ім'я:
Ваш e-mail:
Повідомлення